Усікновення глави Іоанна Хрестителя.

На протязі року Свята Православна Церква відзначає багато подій: радісних, трагічних історичних… Деякі з них малознайомі широкому колу християн, а деякі знайомі всьому людству. Одну із таких трагічних і славнозвісних подій Свята Церква згадує 11 вересня – Усікновення Глави Іоанна Хрестителя. Історія цього празника взята безпосередньо із Святого Письма (Мф. 14:1-12; Мр. 6:17-29; Лк. 9;9) і завжди приводить в трепет кожну християнську душу.

Невдовзі після того, як Христос прийняв хрещення від Іоанна, нечестивий цар Ірод заключив до в’язниці Іоанна Хрестителя. Згідно Євангелія Ірод маючи законну дружину страстно зажадав взяти собі іншу, Іродіаду, яка була дружиною його рідного брата Филипа. Такий вчинок, з боку царя, був занадто аморальний, тому що окрім грубого порушення Закону Божого він давав дурний приклад всьому єврейському народу. Первосвященики і законовчителя, яким належало застерегти царя від цього пагубного кроку мовчали, так як боялися царського гніву. Тому святий Іоанн безстрашно облічив Ірода, за що був зв’язаний і вкинутий до в’язниці. Іродіада так возненавиділа свого обличителя, що просила негайної смерті йому, але Ірод боявся убити праведника. Єврейський народ вбачав у Іоанні великого пророка, деякі навіть приймали його за Христа, страта могла б призвести до бунту, або ж, як мінімум, до втрати царського авторитету. Крім того, сам Ірод розумів, що у в’язниці у нього знаходиться праведний і святий муж, і, як говорить євангеліст Марк: часто і з задоволенням слухав його і багато чого робив по слову пророка.

Але злі задуми в серці Іродіади не угасали, і врешті-решт, ненависть знайшла собі місце. Наступило в царському домі свято – день народження Ірода. З цього приводу покликав цар поважних гостей і устроїв для них пишний бенкет. Коли ж всі присутні захмеліли, вийшла їх розважити дочка Іродіади, Саломія і почала танцювати. П’яні гості з блудною жагою слідкували за її плясками і коли танець закінчився задоволений Ірод поклявся дати плясавеці все чого вона не забажає, хоч до половини свого царства. Научена злою матерію, Саломія, у відповідь на царську клятву сказала: дай мені зараз на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ці слова опечалили Ірода, він засмутився перед гостями, але від клятви своєї не відмовився. Всупереч совісті наказав цар зброєносцю принести голову Іоанна. Воїн холоднокровно виконав наказ і приніс чесну главу на царський пір. Як тільки Ірод глянув на кроваве блюдо, тут же відкрилися уста святого пророка і він в останнє облічив царя: не можна тобі брати її за жінку, вона жінка брата твого. Іродіада ж, на решті отримавши, що хотіла з неістовою ярістю схватила голову святого Іоанна і почала глумитися над нею, колоти голкою язик, а потім викинула в нечисте місце. Дружина Хузи, домоправителя Ірода, благочестива Іоанна, взяла святу главу пророка і погребла її в глиняному сосуді на горі Елеонській. Тіло Іоанна забрали його учні і поховали належним чином. Так скінчив своє земне мандрування найбільший із пророків – святий Предтеча і Хреститель Господній Іоанн.

В скорому часі звершився Божий суд над нечестивими. Саломія, послуживша диявольським знаряддям для соблазну, проходила якось зимою через річку Сикорис. Раптом лід під ногами тріснув і вона провалилася таким чино, що все тіло пішло під воду, а голова стиснута кригою залишається на поверхні. Подібно до того, як колись ізвивалось її тіло для зваби, так і тепер вона ізвивалась, щоб вибратися із води, але марно – гостра крига відсікла їй голову. Тіло Саломії так і не знайшли, а голову принесли і подали матері, як колись подали на блюді чесну главу Іоанн Хрестителя. Цар Ірод після невдалого військового походу попав в немилість римського імператора Кая Калігули і разом із Іродіадою був висланий в Галію, а потім в Іспанію, де по переданню їх обох поглотила земля і таким чином вони скінчили своє життя.

Проходячи земний шлях ми часто робимо різні помилки, говоримо необдумані слова, приймаємо участь у неблагопристойних мироприємствах… і дуже рідко замислюємося над наслідками, які нас очікують. Завжди пам’ятаючи подію Усікновення Глави Хрестителя, Православна Церква призиває людей вести тверезе і целомудренне життя. Ми повинні розуміти, що народження наших дітей, хрестини, вінчання і різноманітні ювілейні дати в нашому житті, не повинні зводитися лише до пишно-накритого столу, костюмів і подарків. Найцінніші подарки завжди дарує Бог, це – наше життя, здоров’я, наші діти, благоустрій і все наше щастя… А для того, щоб Господь дарував нам подарки, потрібно розділять з Ним своє торжество. Велика трагедія більшості мирських празників в тому, що ми не запрошуємо на них Бога, а тікаємо в темні нічні клуби, де віддаємося розпутству і п’янству, уподобляючись нечестивому Іроду, і саме страшне – не хочемо каятися в цьому заблудлому способі життя. Не засуджуючи розумного відношення до святкових заходів і святкового столу, Церква нагадує, що для того щоб провести свято по Божому, потрібно заздалегідь підготовити свою душу постом і молитвою і самим першим ділом в день нашого свята, причаститися Святих Таїн Христових. І тоді Господь, відвідавши дім нашої душі, не залишить нас без Свого небесного подарунку…

Устав предписує на свято Усікновення Глави Іоанна Хрестителя строгий піст. Цього року Усікновення співпало із воскресним днем, тому дозволяється лише олія, овочі і фрукти. М'ясо, молоко, яйця і риба не благословляються. На останок треба сказати, що сьогоднішнє свято в народі обросло багатьма обрядами, серед яких не мало є і безглуздих. Не в тому святість празника, щоб цього дня не брати в руки ніж, не їсти нічого круглого і червоного, а в тому щоб, бучачи свою блудливість і необузданність, прикладати зусилля, оцеломудрювати себе християнським способом життя і тим самим наближатися до Царства Небесного. Адже Христос сказав: «від днів Іоанна Хрестителя і до нині Царство Боже силою береться і той хто прикладає зусилля отримає його». (Мф.11:12)

 диякон Ростислав Дяченко.