|
Любов до
монастирів і святих місць породила у православних людей звичай подорожування,
або паломництва. Багато людей, чоловіків і жінок, літніх і молодих, з торбою за
плечима, з посохом у руці і з молитвою на устах терпеливо в будь-яку пору року
йшли з одного монастиря в інший. Вони часто несли туди своє горе, й у стінах
обителі знаходили поміч, відраду й утіху. Багато хто ходив у Святу Землю
Палестину, до Києво-Печерської і Почаївської лавр. Наші предки усвідомлювали,
що монастирі є розсадниками віри і духовної освіти, що вони оплот православ'я....
|
