Воздвиження Хреста Господнього.

Кожного року цей великий «двунадесятий» празник святкується 27 вересня. Установлений він був в IV ст. рівноапостольним імператором Костянтином. Як і всі його попередники, Костянтин був язичником і навіть носив титул верховного жерця імперії. Разом з тим, будучи мудрим правителем і неодноразово стикаючись із християнськими цінностями, імператор часто замислювався над безглуздістю язичництва і святістю християнства. І ось одного разу, в 312 році, на передодні важливого військового походу проти нечестивого Максентія, Костянтин побачив на небі Великий Хрест і напис «Цим переможеш». Сповнений натхнення і відчуття Божої присутності на своєму боці, імператор наказав всім своїм воїнам зробити образ Хреста на одязі, щитах і зброї і вирушив на зустріч ворогу. Після жорстокого бою, Максентій був повністю переможений і все його військо розбите.  З боку Костянтина загинули лише ті воїни, які не ослухалися імператора і не зобразили Хреста на своїх латах. Після цієї дивної перемоги Костянтин підписує в 313 році Міланський едикт, який зробив Християнську віру спочатку законною в імперії, а потім державною і головною.

Пізнавши Христа і святість християнства імператор Костянтин забажав віднайти всі святі місця пов’язані зі смертю Спасителя, а також Хрест на якому розп’яли Сина Божого. З цією місією в 326 році він направив до Єрусалиму свою матір – царицю Єлену. Після довгих та невдалих пошуків, дізналася цариця про старого єврея Іуду, який міг би знати де саме знаходиться місце страждання Спасителя та знаряддя муки. Врешті-решт, з’ясувалося, що гора Голгофа, на якій розп’яли Христа і гроб Господній, в якому потім положили Його Тіло, два століття назад, за наказом імператора Адріана штучно засипали землею і на вершині збудували храм богині Венери. Дізнавшись про таке кощунство свята цариця наказала зруйнувати язичницьке капище і відкопати всі християнські святині.

Коли розкопали цей пагорб, то віднайшли і Гроб Господній і Голгофу, яка зберігала в грудах землі три хреста. Також знайшли в землі чотири цвяхи із ран Христових і дерев’яну дощечку з написом «Цар Іудейський», прибиту за наказом Пілата над головою Спасителя. Але дощечка лежала окремо і потрібно було визначити, на якому із трьох хрестів був розп’ятий Господь. Промислом Божим так сталося, що в цей час неподалік проносили покійника для поховання. Патріарх Єрусалимський Макарій наказав зупинити похоронну процесію і призвавши всіх до молитви просив Бога відкрити тайну трьох хрестів. Після молитви почали почергово підносити до спочилого хрести і коли піднесли останній, то одразу мертве тіло сповнилося життя і покійник воскрес. Всі присутні прославили Бога і забажали доторкнутися до Животворящого Хреста, але так як людей було дуже багато, то патріарх ставши на пагорбі почав піднімати – ВОЗДВИГАТИ – Хрест над народом, а весь люд кланяючись молився: «Господи помилуй!» Після цього славного дійства імператор Костянтин повелів збудувати величний храм, який би покрив своїм куполом місця Розп’яття і Воскресіння Христового. Так 13 вересня 335 року відбулося освячення новозбудованого храму на честь Воскресіння Христового, а на другий день 14 вересня (27 по н.ст.) установлено всесвітнє святкування Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

Приходячи в цей небезпечний і гріховний світ, ми отримуємо від Бога, окрім життя іще один великий дар – Святе Хрещення. В цьому Таїнстві людина вперше в житті зустрічається з Богом і знак цієї зустрічі до кінця її днів залишається на шиї – натільний хрестик. Для православного християнина животворний Хрест Господній являється першою зброєю проти всіх ворогів, видимих і невидимих. Християнин без хреста, те саме, що воїн на полі битви без зброї. Церква Христова з самих перших віків з великими почестями прославляє Хрест Господній. (1Кор.1:17,18…) Сам ап. Павел в посланні до Галатів пише: "не бажаю ні чим хвалитися, хіба що тільки Хрестом Господа нашого Іісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий і я для світу" (Гал. 6:14). Причиною такого благоговійного шанування древа на якому розп’яли Спасителя являється те, що Хрест став жертовником, місцем жертвоприношення за гріхи кожного з нас, освячений пречистою Кров’ю Господньою. І так, як "не має іншого імені під небом, яким би ми могли спастися, крім Іісуса Христа" (Діян. 4:12), так і не має іншого способу примиритися грішній людині з Богом, як тільки через Хрест (Еф. 2:16).

Саме тому, ми з благоговінням носимо Його на грудях біля серця, поклоняємося і цілуємо святий Хрест, осіняємо хресним знаменням себе і все що нас оточує, щоб Господь кожного дня благословляв нас, нашу родину і всі наші труди і добрі замисли. І на кінець життя, над кожним християнином ставиться Хрест, в знак того, що свій життєвий шлях він йшов за Христом, і тепер, спочиваючи в землі, чекає Загального Воскресіння. Хрест – це головне знамення всього нашого життя, він являється безсуперечним знаком перемоги Бога над дияволом, добра над злом, життя над смертю… Шукаючи і очікуючи цієї перемоги ми приклоняємо коліна в цей святковий день зі словами «Хресту Твоєму поклоняємось Владико і Святе Воскресіння Твоє славимо!»

Запрошуємо всіх прийняти участь у святковому Богослужінні, яке розпочнеться у вівторок, 27 вересня, о 8.00 в Свято-Миколаївському храмі. На кануні, в понеділок вечором о 16.00 відбудеться Вечірнє Богослужіння з чином виносу Хреста.

диякон Ростислав Дяченко

Свято-Миколаївський храм, м. Кам’янка.